Писання писанок є невідʼємною складовою нематеріальної культурної спадщини гуцулів. Саме на Гуцульщині впродовж багатьох століть безперервно зберігали мистецькі й етнографічні традиції, повʼязані з писанням писанок, а також з великодніми обрядами, під час яких використовували писанки.
Головним осередком поширення писанкарства є село Космач Косівського району Івано-Франківської обл.
Писанки пишуть і в багатьох навколишніх селах Косівського району. Зокрема і в Косівському інституті прикладного мистецтва м. Косів, де працівники Маєтку Святого Миколая взяли участь у майстер-класі «Великодня Писанка».
Процес писання писанки дуже відповідальний, адже кожен елемент наповнений сакральним змістом та певним значенням. Автор сам вибирає, яке значення матиме створена писанка.
Писанки пишуть на шкаралупі сирого або видутого яйця. Орнамент наносять писачком, наповнюючи розтопленим бджолиним воском, потім фарбують і покривають воском фрагменти орнаменту, щоб зберегти колір.
Елементи, написані на білій поверхні, залишаться білими, на жовтій – жовтими, і так далі до найтемнішого кольору. Щоразу після фарбування яйця в новий колір покривають воском фрагменти орнаменту, які мають бути саме того кольору. Послідовність фарбування: жовтий, помаранчевий, червоний, вишневий, чорний. Зелений, синій, фіолетовий, рожевий кольори наносять на білу поверхню, потім покривають воском.
— Писанка — особливий вид мистецтва, який корінням сягає ще в дохристиянські часи. Водночас це чарівна окраса великоднього кошика.
Розфарбоване яйце не просто радість для ока, не лише красивий атрибут свята, це глибокий символізм, коли кожна позначка сповнена певного значення, а також особлива енергія давньої традиції.
Залишити відповідь