Про Миколая

Життя Святого Миколая овіяне легендами. Народився він у лікійському місті Патра близько 280 року у християнській родині. Батьки Феофан і Нонна дали своєму єдиному синові добре виховання та освіту. А коли він виріс, то працював у церкві, став архиєпископом і продовжував допомагати людям.

Бідні вдови з діточками, безприданиці, хворі й інваліди знаходили перед порогом свого житла несподівані дари в той час, коли їм вкрай була необхідна така допомога.

Миколай любив допомагати у справах просвіти, мистецтва і науки. Працьовиті студенти, наполегливі вчені отримували несподівану фінансову допомогу, коли вони опановували науку і намагалися винайти хороші речі для людей. Особливо Миколай любив знаходити дітей, які багато працювали, щоб опановувати навчання і різні вміння. А коли це були щирі чемні діти, тоді Миколай постійно піклувався, щоб із них виростали хороші люди і чудові професіонали.

Коли за царювання Діоклетіана в Римській імперії почалися гоніння проти християн, Святий Миколай, незважаючи на небезпеку, продовжував проповідувати. У 319-му був кинутий до в’язниці, де пробув майже чотири роки. На першому Вселенському Соборі у віфінському місті Нікеї Святий Миколай показав себе як палкий ревнитель чистоти віри. У невтомних трудах, подвигах та любові до Бога і ближніх пройшло все життя мирлікійського чудотворця.

Коли ж прийшов кінець його земного життя і Миколай став перед Богом, то за добрі діла Бог визначив йому вічне духовне життя і спитав, в якому матеріальному вигляді Миколай бажає приходити на Землю до людей. Миколай сказав, що він дуже хоче приходити з подарунками до дітей, які були щирими, чемними і з великим старанням опановували знання і вміння. І сказав тоді Бог, що так і буде. І це так є, і так буде завжди.

Великий святитель помер 6 грудня 342 року, як кажуть — за старим стилем, а для нас це — 19 грудня — за новим. Святе тіло його з почестями поховано в соборній мирлікійській церкві. 1087 року, за часів царювання візантійського імператора Олексія Комніна, усвідомлюючи небезпеку з боку мусульман, що знищували у Малій Азії всі пам’ятники християнства, італійські купці перенесли нетлінні мощі святителя Миколая з Мир до міста Барі (Південна Італія). Уже в XI столітті в Київській Русі відзначали свято перенесення мощів Миколая з Мир до Барі — Теплого Миколи (9 травня — за старим стилем, а для православиних і греко-католиків — 22 травня за новим).

Святий Миколай є «старшим» серед святих: опікується воїнами, перевозить душі померлих на «той світ», володіє ключами від неба. Миколая вважають чудотворцем: він оживляє підступно вбитих, рятує від смертної кари невинно засуджених.

Коментування вимкнено до запису “Про Миколая”

  1. Олександра сказав:

    Це дуже – дуже цікаво!