Барвам Карпат – 30!

Здавалось би звичайне село, таких тисячі на Україні, але наша Прокурава для нас – найрідніша. Тут живуть працьовиті, мудрі, талановиті люди. Вони працюють, щоб забезпечити свою сім’ю, допомагають один одному, співчувають коли горе і співають, танцюють, жартують, радіють, коли на душі святково.

Недільний весняний день покликав прокуравчан на святкування ювілею – 30-річчя Народного аматорського фольклорно-етнографічного ансамблю “Барви Карпат”.

Сільський будинок культури, малий, тісний, але затишний, цього дня вмістив, мабуть, рекордну кількість шанувальників творчості колективу. Гуцульські килими, верети, рушники прикрасили сцену, де у вінку з колосків і маків сплетена цифра 30 років.

Голосно, велично і радісно заграли трембіти, які розпочали свято.

Хвилиною мовчання, з запаленими лампадки в дитячих рученятах, було вшановано пам’ять учасників колективу, яких уже, на жаль, не має в живих.

Історія ансамблю розпочалася у березні 1983 року, навесні, коли починає все пробуджуватись від зимового сну.

Першим керівником колективу був Гуцуляк Петро Михайлович, вчитель, за покликанням, а в душі палкий любитель народного мистецтва (на жаль покійний).

Щирі слова подяки заслуговує керівник Марія Дмитрівна Ткачук, яка багато років присвятила ансамблю. А скільком людям, діточкам вона привила любов до пісні, до мистецтва. Марія Дмитрівна присутня в залі, лише так, щоб ніхто не бачив витирає сльози радості.

Слова вдячності приймають музичні керівники Гарасим’юк Василь Юрійович та Петрицюк Іван Михайлович.

22 січня 1991 року – ця дата є особливою в житті колективу, саме цього дня ансамблю було присвоєно звання “Народний аматорський ансамбль “Барви Карпат”. За час тридцятирічної творчості він удостоєний багатьох нагород та відзнак міжнародного, всеукраїнського та регіонального рівнів. Зокрема, у 1992 році на Міжнародному фольклорному фестивалі у Польщі колектив здобув 2 почесне місце серед 16 країн світу. Згадуємо телетурнір “Сонячні кларнети”, який біля екранів телевізорів збирав мільйонні аудиторії телеглядачів. А якою цікавою була телепередача на каналі УТ-1 “Роде наш красний”. Учасники ансамблю брали участь у зйомках стрічки “Пастка” за твором І. Франка “Перехресні стежки”. Голосом Марічки співала Данилюк Параска у фільмі “Тіні забутих предків”. А чого тільки варта перемога у проекті фольк-музік на першому національному телеканалі у м. Києві у 2011 році.

Про ансамбль надруковано багато статей не тільки в Україні, а і за її межами. Світлини з життя колективу розміщені у різних журналах, газетах, на сувенірах. Фотовиставки про творчість ансамблю були у Франції, Німеччині, Польщі та багатьох містах нашої держави.

В Прокураві завжди любили співати, веселитися, жартувати. Мабуть природа і пісня має чарівні властивості об’єднувати. Саме пісня об’єднала в ансамблі “Барви Карпат” сім’ї та родини Миклащуків, Савчуків, Бадуляків, Бойцуняків, Варцаб’юків, Матійчуків, Сидораків, Гарасим’юків, всіх, хто любить мистецтво.

Режисер ансамблю “Барви Карпат” Миклащук Любов Михайлівна та справжній гуцул, що любить своє село, пісню і слово, Строчук Михайло Лук’янович, професійно ведуть святкову програму. На сцені традиційні прокуравські вечорниці: лунає жартівлива пісня, звучить троїста музика у виконанні молодих дівчат та парубків. Зачарували присутніх своїм виступом чоловічий та жіночий вокальні ансамблі.

Гуцулкою і запальним Арканом вітав ювілярів і шкільний танцювальний колектив “Цвіт роду нашого” (кер. М. Петрів).

Радіє серце, коли підростає молоде покоління музикантів, танцюристів, співаків, художників. Як чудово, – коли десь здаля, серед темного мережива ночі, стелиться голос сопілки чи мелодія цимбалів. “Напевно ви чули скільки квітів є у Карпатах, вдосталь!” – говорить ведуча свята. І це правда, а хто не вірить, хай приїздить в Прокураву, побачить смерекові ліси, а серед гір квітучі поляни, а поміж гір неповторної архітектурної краси гуцульські хати, а в них – дітки, та такі, що немов чічки. Отож щиро вітали всіх учасників і гостей, найменші артисти – внуки та правнуки учасників колективу.

Звучать пісенні вітання Оксани та Ірини Строчук, Вікторії Строчук, Діани Юрковської, мелодія акордеоніста Івана Сумарука.

Так складається життя, що багато учасників ансамблю співають в церковному хорі церкви Собору Пресвятої Богородиці, що в селі Прокурава. Долі різні, однак любов до мистецтва і релігії однакова.

Тому ювілярів вітав церковний хор під керівництвом талановитої найактивнішої учасниці ансамблю “Барви Карпат”, Наталії Юріївни Сидорак, а настоятель церкви, митрофорний протоієрей отець Юрій Павличко надіслав вітальну адресу.

Щиро вітали ювілярів заслужений працівник культури України, директор Косівського РБК Звіздарик В. М., засновник благодійного фонду “Творча Україна ХХІ століття” Власідзе Р. М., голова кредитної спілки “Косівська” Довгун О. М., колишній директор сільського будинку культури Майданська Г. І., сільський голова Прокурави Лесюк І. П. Приємним сюрпризом для всіх було вітання Святого Миколая. Його щире, добре слово, лагідна посмішка та солодкі подарунки від колективу НПП “Гуцульщина” (директор Василь Пророчук) залишили приємні спогади у дітей і дорослих.

Вітальні телеграми на адресу ювілярів надіслали Народний депутат України Юрій Дерев’янко, Народна артистка України Оксана Пекун, автор проекту “Фольк-музік” Володимир Коваленко, лауреат Шевченківської премії Василь Герасим’юк.

Минають роки, десятиліття, століття і не потонули в минуле надбання предків, бо в наших серцях живе дух Гуцульщини, який передається з покоління в покоління. Приємно, що і учасники ансамблю “Барви Карпат” вписали свій рядок у історію Гуцульщини.

Зі святом тебе, Народний колективе, і до зустрічі на святкуванні ще багато славних ювілеїв!

Радій, моє рідне село
Ти величаве поправу,
Бо люди тут трударі –
Працюй, співай Прокураво!
Тут пісня луна, тут чути троїсті музики,
І я повертаюсь до тебе з доріг,
Щоб радіти, творити і жити.
Тут тихо хлюпоче Пістинька, річка,
Тут пісню співа чарівна Марічка…

Ольга Гарасим’юк,
провідний фахівець з рекреації та благоустрою НПП “Гуцульщина”

Comments are closed.